7 листопада минуло 140 років від дня народження Льва Троцького. Це одна зі знакових постатей в історії ХХ століття. Від народження його звали Лев Бронштейн, а псевдонім Троцький він взяв на честь наглядача одеської в’язниці, уславивши в такий спосіб свого тюремника.
Його ставлення до України, де він народився і виріс, було дуже суперечливим і парадоксальним. Якщо в 1917–1921 роках Троцький доклав неабияких зусиль, аби українська державність не відбулася, то наприкінці 1930-х виступав за незалежну радянську Україну.
Про Льва Троцького Радіо Свобода поговорило з істориком Геннадієм Єфіменком.
– Чи були періоди, коли Троцького можна було б назвати українським політичним діячем?
Серед більшовицького керівництва 1917–1923 років Троцький був, мабуть, найбільш проукраїнськи налаштований
– Українським політичним діячем його не можна назвати навіть у тому ракурсі, в якому Сталіна називали. Сталін був членом ЦК КП(б)У свого часу. Троцький ним не був. Але про Україну він не забував, і можна сказати, що серед більшовицького керівництва 1917–1923 років Троцький був, мабуть, найбільш проукраїнськи налаштований.
– Це була специфічна налаштованість.
Він виступав за знищення буржуазії й української національної держави. Але при цьому він був найбільшим захисником радянської України
– Звичайно. Він був більшовиком, комуністом, виступав за знищення буржуазії й української національної держави. Але при цьому він був найбільшим захисником радянської України. Якщо брати 1920–1923 роки, то серед кремлівських більшовиків він був готовий надати найбільше прав радянській Україні.
– Троцький народився у Херсонській губернії, провів в Україні перші 20 років свого життя. Наскільки його світогляд сформувався в Україні? І наскільки добре він був обізнаний з українським питанням?
– Він зростав не в українському середовищі, якщо брати українське як щось національне. У Херсонській губернії ще до революції були єврейські сільськогосподарські колонії. Згодом на цих територіях на Півдні України було створено три національні єврейські райони.
Усі більшовики з самого початку не були національно налаштовані. Вони інтернаціоналісти або російські шовіністи. Троцький, на відміну від інших, був реальним інтернаціоналістом – у нього не було того російського шовіністичного угару, який був у дуже великої частини більшовиків. Навіть частково за Леніним можна таке визнати.
Троцький від імені Росії визнає право Української Народної Республіки представляти Україну на цих перемовах
– Візьмімо початок 1918 року, мирні переговори в Бресті…
– Троцький від імені Росії визнає право Української Народної Республіки представляти Україну на цих перемовах. Це був перший подарунок Троцького, бо багато хто не хотів визнавати Україну.
– Але він визнав не той уряд, який був у Києві, а той, що був у Харкові?
Він визнавав український національний уряд з тим, щоб у майбутньому його замінив український радянський
– Ні. На перемовах харківського уряду не було. Він визнав український уряд із тим, щоб, коли Київ захоплять більшовики, сказати, що ситуація змінилася: Україна залишається, але тепер її представляють не Центральна рада і Генеральний секретаріат, а З’їзд совєтів і Народний секретаріат. Тобто він визнавав український національний уряд з тим, щоб у майбутньому його замінив український радянський.
– Але у 1918 році так не сталося.
– Ледь-ледь не сталося. Бо після того, як більшовики захопили Київ, вони цього вимагали. Але до того вже велися реальні перемови з делегацією УНР. І шансів у більшовиків не було, бо вони були стороною, яка програє.
– Троцький видається цивільною людиною. Хіба що як кореспондент висвітлював Балканську війну. І у 1918 році ця людина без військового досвіду стає військовим міністром і створює цілком боєздатну армію. Як би ви пояснили такий феномен?
– Якщо людина займалася навіть на рівні описовому військовими справами, то вона вже могла бачити, які там діють основні принципи. А так серед більшовиків не було спеціалістів, які були б віддані ідеї і водночас були військовими фахівцями. Він був досить вправним менеджером, які могли використати людей, які зналися на проблемі, з метою будівництва цієї армії.
У 1919 році, коли Червона армія прийшла до України, він певний час терпів партизанщину, яка була в українських радянських військах. Тому що саме ця партизанщина дозволила швидко захопити Україну. Потім він намагався все централізувати і зробити сувору дисципліну, але не виходило. Мені здається, саме за 1919–1920 роки – за наведення дисципліни, суворість до українських червоних командирів – його найбільше і не люблять в Україні, як не дивно.
– Його, мабуть, найбільше не люблять за те, що він створив Червону армію, яка знищила Українську Народну Республіку.
– Так. Але ж Ленін був керівником держави, й Сталін тоді весь час був в Україні. Дуже багато симпатиків наполягають на тому, що він жорстоко поводився з українськими червоними командирами.
– Українцям є за що не любити Троцького?
– Будь-кого є за що не любити. Просто, повторюся, поміж інших більшовицьких керманичів до України, до української мови і культури, до певної автономії українців в управлінні Троцький ставився найбільш лояльно.
– Щодо автономії в управлінні. У 1919 році була окрема Українська Червона армія.
– Була. Але ще при створенні самої цієї армії очільник українського радянського уряду Раковський прямо казав, що це та ж сама група військ курського напрямку, яку перейменували для того, щоб це виглядало як Українська Червона армія.
– Була принаймні формальна самостійність, але в 1919 році вона була знищена. На думку Троцького, Українська Червона армія мала бути окремою чи влитися в загальнорадянську Червону армію?
– Після того, як вдалося опанувати Україну, він був серед ініціаторів декрету про об’єднання. І директива ЦК РКП(б) про військове об’єднання, яку в російській і часто в українській історіографії приписують Леніну, – це було його авторство чи його помічників.
– Отже, Троцький повністю ліквідував українське радянське військове будівництво.
– Ні.
– Чому?
Він ліквідував у 1919 році Український фронт і Українську Червону армію. Але саме Троцький виступав за ширше чи рівноправне впровадження української мови
– Він ліквідував у 1919 році Український фронт і Українську Червону армію. Але на початку 1920 року, коли більшовики поверталися й розуміли, що потрібно враховувати національний фактор, саме Троцький виступав за ширше чи рівноправне впровадження української мови.
Одним з характерних проявів, коли в лютому 1920-го захоплювали Україну, стали випадки відмови приймати українською мовою телеграми, повідомлення, донесення, які адресувалися військовим в Україні. І це дуже широко в антибільшовицькій боротьбі використовували боротьбисти, які ще не об’єдналися тоді з більшовиками. Якщо відповідальний за Україну, голова Укррадтрударму Сталін підтримав такий шовіністичний підхід, то Троцький разом із Раковським виступили категорично проти. І навіть адресували Леніну телеграму, де пояснювали згубність цього для більшовиків в Україні. Відтак Ленін дав директиву впроваджувати максимально українську мову. Згодом була створена Школа червоних старшин у Харкові, теж багато в чому завдяки Троцькому, і там попервах використовували українську мову.
– За що Троцького не люблять, так це за підступність. Скажімо, була Революційно-повстанська армія України махновців, і Троцький неодноразово встромляв ножа в спину цьому союзникові.
– Троцький ще у травні 1919 року висловлювався категорично проти махновців. За його ініціативою їх визнали поза законом. Він був категоричним супротивником партизанщини, а це була потужна партизанщина. Але в Троцького не менше конфліктів було з Бубновим, Антоновим-Овсієнком, з іншими більшовицькими командирами. Він наполіг на відкликанні Антонова-Овсієнка з України й намагався на нього повісити всіх собак за поразки червоних, які сталися влітку 1919 року.
– Але візьмімо осінь 1920 року. Більшовики укладають союз з Махном проти Врангеля, який з останніх сил намагався втриматися в Криму. Махновці беруть участь у штурмі укріплень, за якими трималися білогвардійці. Врангель у підсумку залишає Крим. А Червона армія через кілька днів починає нищити махновців. Це підло й підступно.
– Це підло й підступно стосовно махновців. Але це було запрограмовано раніше. Ніхто серед більшовиків не думав про тривалий союз з махновцями.
– Наскільки велика тут особиста відповідальність Троцького?
– Думаю, це партійна лінія, і тут вже не було інших варіантів.
До речі, ті ж махновці уклали тимчасовий союз із петлюрівцями у вересні 1919 року. Одним із пунктів договору було заборона агітації одне проти одного. Та вже через кілька днів у повітах, які були під махновцями, вони починають антипетлюрівську агітацію.
– Наскільки Троцький відповідальний за ті ексцеси, які супроводжували встановлення радянської влади в Україні: продрозкладку, червоний терор?
– Червоний терор – це ЧК, продрозкладка – продовольчі органи за допомогою ЧК. Фактично, Троцький за це не несе персональної відповідальності.
– Як один з очільників більшовицької партії, він за це відповідальний.
– Звичайно, відповідальний. Але у 1920 році саме з ініціативи Троцького радянській Україні почали повертати певні управлінські й державні права. Тоді виникла ситуація, коли радянська Україна мала найменше прав. І саме Троцький, можливо, з ініціативи Раковського, бо той писав листи, виніс це питання на Політбюро.
– Ви кажете, що Троцький серед більшовицьких керманичів був найлояльнішим до радянської України. Чому ж українські комуністи, коли почалася боротьба за владу між Троцьким і Сталіним, здебільшого підтримали Сталіна, який був твердим централістом, а не Троцького, який давав їм більше можливостей?
– У 1923 році Троцький не використав ту можливість, яку можна було використати саме в національному аспекті. Коли вирішувалося національне питання, він виступав на з’їзді за дорученням Леніна. Це був величезний авторитет, але він не скористався цим авторитетом для підтвердження повноважень радянських республік. Він відмовчався певним чином, тому що Сталін формально пообіцяв врахувати всі зауваги. І далі національний прапор не підіймав і не використовував у своїй опозиційній боротьбі.
– Чому?
– Оце я сам би знав – чому. Можливо, тому, що боявся: якщо його використати, то воно може вибухнути й розвалитися ця єдність, яка вже була.
– Це дуже дивно. Адже у 1938–1939 роках, вже в еміграції – у 1929 році Троцького вислали з СРСР, і в підсумку він опинився аж у Мексиці, – він почав писати про те, що повинна постати незалежна Українська радянська держава.
Він пропонував соціалістичну радянську Україну відокремити від тих зрадників ідеї, які запанували в Москві
– Це була ідея не лише Троцького. Мануїльський у 1919–1920 роках писав, що радянська Україна може бути тільки тоді незалежною, якщо вона буде радянською, а Росія – антирадянською. От для Троцького у 1930-х роках настав такий час, що Україна може бути радянською і незалежною, а Росія зі Сталіним вже до соціалізму, комунізму не має жодного стосунку. Він пропонував соціалістичну радянську Україну відокремити від тих зрадників ідеї, які запанували в Москві.
– Чому йому раптом спала на думку ця ідея?
– У 1922–1923 роках цієї проблеми не було. Троцький думав очолити Радянський Союз, бути головним. А для чого головному потрібні сильні республіки?
– Спочатку людина була індиферентна до українського питання, а тут раптом виступає за те, щоб постала українська незалежна радянська держава. Яка в ньому відбулася еволюція?
Він не був прихильником саме української ідеї, а бачив можливість побудувати тут соціалізм
– Він і залишився таким. Він вважав, що соціалізм, комунізм можна зберегти в радянській Україні тільки тому, що вже в Росії його немає. Він не був прихильником саме української ідеї, а бачив можливість побудувати тут соціалізм.
– Чому так? Бо в Україні був Голодомор і винищили національну інтелігенцію? Як він дійшов такого висновку?
– Не можу сказати, як він дійшов до такого висновку. Але сам факт, що республіки мали право виходу, до того ж, в Україні був великий спротив сталінським діям, і йому про це було відомо, можливо, навіть перебільшено, – і він думав, що це можна використати в боротьбі проти Сталіна. Таким чином, Троцький боровся проти Сталіна, а не за незалежність радянської України. Це для нього був засіб боротьби.
– Лев Троцький і Симон Петлюра були однолітками. Обидва долучилися до соціал-демократів і займалися революційною діяльністю; будучи людьми цивільними, долучилися до створення і розбудови збройних сил. Згодом обидва опинилися на вигнанні і були вбиті: Петлюра – в 1926 році у Франції, Троцький – в 1940 році в Мексиці. Та якщо Петлюра будь-що намагався врятувати Україну від більшовизму, то Троцький власноруч створив систему, яка, в підсумку, його самого і знищила.
